CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Chr. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das erste Buch der Chronik

Kapitel 17

1 Es1004 begab sich3427, da David1732 in seinem Hause1004 wohnete, sprach559 er1732 zu dem Propheten5030 Nathan5416: Siehe, ich wohne3427 in einem Zedernhause730, und die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 ist unter den Teppichen3407.

2 Nathan5416 sprach559 zu David1732: Alles, was in deinem Herzen3824 ist, das tue6213; denn GOtt430 ist mit dir.

3 Aber in derselben Nacht3915 kam das Wort1697 Gottes430 zu Nathan5416 und sprach559:

4 Gehe3212 hin und sage559 David1732, meinem Knechte5650: So spricht der HErr3068: Du559 sollst mir nicht ein Haus1004 bauen1129 zur Wohnung3427.

5 Denn ich habe in keinem Hause1004 gewohnet von dem Tage3117 an, da4908 ich die Kinder Israel3478 ausführete, bis auf5927 diesen Tag3117, sondern ich bin gewesen, wo die Hütte168 gewesen ist und die Wohnung3427.

6 Wo ich559 gewandelt1980 habe1697 im ganzen Israel3478, habe ich auch zu der Richter8199 einem in Israel3478 je gesagt1696, denen ich gebot6680, zu weiden7462 mein Volk5971, und1004 gesprochen: Warum bauet1129 ihr mir nicht ein259 Zedernhaus730?

7 So sprich559 nun310 also zu meinem Knechte5650 David1732: So spricht der HErr3068 Zebaoth6635: Ich habe3947 dich genommen von der Weide5116 hinter den Schafen6629, daß du559 solltest sein ein Fürst5057 über mein Volk5971 Israel3478;

8 und bin1980 mit dir gewesen, wo du hingegangen bist, und habe6213 deine Feinde341 ausgerottet vor dir und habe dir einen Namen8034 gemacht3772, wie die Großen1419 auf6440 Erden776 Namen8034 haben.

9 Ich will aber meinem Volk5971 Israel3478 eine Stätte4725 setzen7760 und1121 will es pflanzen5193, daß es daselbst wohnen7931 soll und nicht3254 mehr bewegt werde7264; und die bösen5766 Leute sollen es nicht mehr schwächen1086, wie7223 vorhin

10 und zu den Zeiten3117, da ich den Richtern8199 gebot6680 über mein Volk5971 Israel3478; und ich will alle deine Feinde341 demütigen3665; und verkündige5046 dir, daß der HErr3068 dir ein Haus1004 bauen1129 will.

11 Wenn aber deine Tage3117 aus sind4390, daß du hingehest zu3559 deinen Vätern1, so will ich deinen Samen2233 nach310 dir erwecken6965, der deiner Söhne1121 einer sein3212 soll, dem will ich sein Königreich4438 bestätigen.

12 Der soll mir ein Haus1004 bauen1129, und ich will seinen Stuhl3678 bestätigen3559 ewiglich5704.

13 Ich will sein Vater1 sein, und er5493 soll mein Sohn1121 sein. Und ich will meine Barmherzigkeit2617 nicht von ihm wenden5493, wie ich sie5493 von dem gewandt habe, der vor6440 dir war,

14 sondern ich will ihn setzen5975 in mein Haus1004 und in mein Königreich4438 ewiglich5769, daß sein Stuhl3678 beständig3559 sei ewiglich5704.

15 Und da Nathan5416 nach allen diesen Worten1697 und Gesicht2377 mit David1732 redete1696,

16 kam935 der König4428 David1732 und blieb3427 vor dem HErrn3068 und sprach559: Wer bin ich, HErr3068 GOtt430, und was ist935 mein Haus1004, daß du mich6440 bis hieher gebracht hast?

17 Und5650 das hat1696 dich5869 noch zu wenig gedeucht6994, GOtt430, sondern hast über das Haus1004 deines Knechts noch von fernem7350 Zukünftigen geredet; und du hast angesehen7200 mich, als in der Gestalt eines Menschen120, der in der Höhe4609 GOtt430 der HErr3068 ist.

18 Was soll David1732 mehr3254 sagen zu3254 dir, daß du deinen Knecht5650 herrlich3519 machest? Du erkennest3045 deinen Knecht5650.

19 HErr3068, um deines Knechts5650 willen, nach deinem Herzen3820 hast du3045 all solch große1420 Dinge1420 getan6213, daß du kundtätest alle Herrlichkeit.

20 HErr3068, es ist dein gleichen nicht, und ist kein GOtt430 denn2108 du8085, von welchem wir mit unsern Ohren241 gehöret haben.

21 Und wo ist1644 ein259 Volk5971 auf6440 Erden776, wie dein Volk5971 Israel3478, da ein GOtt430 hingegangen1980 sei, ihm ein Volk1471 zu erlösen6299 und ihm selbst einen Namen8034 zu machen7760 von großen1420 und schrecklichen Dingen, Heiden1471 auszustoßen vor deinem Volk5971 her, das du aus Ägypten4714 erlöset hast3372?

22 Und hast5414 dir dein Volk5971 Israel3478 zum Volke gemacht ewiglich5704; und du, HErr3068, bist ihr GOtt430 worden.

23 Nun, HErr3068, das Wort1697, das du geredet hast1696 über deinen Knecht5650 und über sein539 Haus1004, werde1696 wahr ewiglich5704, und tue6213, wie du geredet hast5769.

24 Und5650 dein Name8034 werde wahr und groß1431 ewiglich5704, daß man559 sage: Der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478, ist539 GOtt430 in Israel3478. Und das Haus1004 deines Knechts David1732 sei beständig3559 vor6440 dir.

25 Denn du, HErr, hast4672 das Ohr241 deines Knechts5650 geöffnet, daß du ihm ein Haus1004 bauen1129 willst; darum hat1540 dein Knecht5650 funden, daß er430 vor6440 dir betet6419.

26 Nun, HErr3068, du bist GOtt430 und hast1696 solch Gutes2896 deinem Knechte5650 geredet.

27 Nun hebe an2974 zu segnen1288 das Haus1004 deines Knechts5650, daß es ewiglich5769 sei1288 vor6440 dir; denn was du, HErr3068, segnest, das ist gesegnet1288 ewiglich5769.

1-а хронiки

Розділ 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

Das erste Buch der Chronik

Kapitel 17

1-а хронiки

Розділ 17

1 Es1004 begab sich3427, da David1732 in seinem Hause1004 wohnete, sprach559 er1732 zu dem Propheten5030 Nathan5416: Siehe, ich wohne3427 in einem Zedernhause730, und die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 ist unter den Teppichen3407.

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 Nathan5416 sprach559 zu David1732: Alles, was in deinem Herzen3824 ist, das tue6213; denn GOtt430 ist mit dir.

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 Aber in derselben Nacht3915 kam das Wort1697 Gottes430 zu Nathan5416 und sprach559:

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 Gehe3212 hin und sage559 David1732, meinem Knechte5650: So spricht der HErr3068: Du559 sollst mir nicht ein Haus1004 bauen1129 zur Wohnung3427.

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Denn ich habe in keinem Hause1004 gewohnet von dem Tage3117 an, da4908 ich die Kinder Israel3478 ausführete, bis auf5927 diesen Tag3117, sondern ich bin gewesen, wo die Hütte168 gewesen ist und die Wohnung3427.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Wo ich559 gewandelt1980 habe1697 im ganzen Israel3478, habe ich auch zu der Richter8199 einem in Israel3478 je gesagt1696, denen ich gebot6680, zu weiden7462 mein Volk5971, und1004 gesprochen: Warum bauet1129 ihr mir nicht ein259 Zedernhaus730?

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 So sprich559 nun310 also zu meinem Knechte5650 David1732: So spricht der HErr3068 Zebaoth6635: Ich habe3947 dich genommen von der Weide5116 hinter den Schafen6629, daß du559 solltest sein ein Fürst5057 über mein Volk5971 Israel3478;

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 und bin1980 mit dir gewesen, wo du hingegangen bist, und habe6213 deine Feinde341 ausgerottet vor dir und habe dir einen Namen8034 gemacht3772, wie die Großen1419 auf6440 Erden776 Namen8034 haben.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 Ich will aber meinem Volk5971 Israel3478 eine Stätte4725 setzen7760 und1121 will es pflanzen5193, daß es daselbst wohnen7931 soll und nicht3254 mehr bewegt werde7264; und die bösen5766 Leute sollen es nicht mehr schwächen1086, wie7223 vorhin

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 und zu den Zeiten3117, da ich den Richtern8199 gebot6680 über mein Volk5971 Israel3478; und ich will alle deine Feinde341 demütigen3665; und verkündige5046 dir, daß der HErr3068 dir ein Haus1004 bauen1129 will.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 Wenn aber deine Tage3117 aus sind4390, daß du hingehest zu3559 deinen Vätern1, so will ich deinen Samen2233 nach310 dir erwecken6965, der deiner Söhne1121 einer sein3212 soll, dem will ich sein Königreich4438 bestätigen.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Der soll mir ein Haus1004 bauen1129, und ich will seinen Stuhl3678 bestätigen3559 ewiglich5704.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Ich will sein Vater1 sein, und er5493 soll mein Sohn1121 sein. Und ich will meine Barmherzigkeit2617 nicht von ihm wenden5493, wie ich sie5493 von dem gewandt habe, der vor6440 dir war,

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 sondern ich will ihn setzen5975 in mein Haus1004 und in mein Königreich4438 ewiglich5769, daß sein Stuhl3678 beständig3559 sei ewiglich5704.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 Und da Nathan5416 nach allen diesen Worten1697 und Gesicht2377 mit David1732 redete1696,

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 kam935 der König4428 David1732 und blieb3427 vor dem HErrn3068 und sprach559: Wer bin ich, HErr3068 GOtt430, und was ist935 mein Haus1004, daß du mich6440 bis hieher gebracht hast?

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Und5650 das hat1696 dich5869 noch zu wenig gedeucht6994, GOtt430, sondern hast über das Haus1004 deines Knechts noch von fernem7350 Zukünftigen geredet; und du hast angesehen7200 mich, als in der Gestalt eines Menschen120, der in der Höhe4609 GOtt430 der HErr3068 ist.

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Was soll David1732 mehr3254 sagen zu3254 dir, daß du deinen Knecht5650 herrlich3519 machest? Du erkennest3045 deinen Knecht5650.

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 HErr3068, um deines Knechts5650 willen, nach deinem Herzen3820 hast du3045 all solch große1420 Dinge1420 getan6213, daß du kundtätest alle Herrlichkeit.

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 HErr3068, es ist dein gleichen nicht, und ist kein GOtt430 denn2108 du8085, von welchem wir mit unsern Ohren241 gehöret haben.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 Und wo ist1644 ein259 Volk5971 auf6440 Erden776, wie dein Volk5971 Israel3478, da ein GOtt430 hingegangen1980 sei, ihm ein Volk1471 zu erlösen6299 und ihm selbst einen Namen8034 zu machen7760 von großen1420 und schrecklichen Dingen, Heiden1471 auszustoßen vor deinem Volk5971 her, das du aus Ägypten4714 erlöset hast3372?

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 Und hast5414 dir dein Volk5971 Israel3478 zum Volke gemacht ewiglich5704; und du, HErr3068, bist ihr GOtt430 worden.

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 Nun, HErr3068, das Wort1697, das du geredet hast1696 über deinen Knecht5650 und über sein539 Haus1004, werde1696 wahr ewiglich5704, und tue6213, wie du geredet hast5769.

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 Und5650 dein Name8034 werde wahr und groß1431 ewiglich5704, daß man559 sage: Der HErr3068 Zebaoth6635, der GOtt430 Israels3478, ist539 GOtt430 in Israel3478. Und das Haus1004 deines Knechts David1732 sei beständig3559 vor6440 dir.

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Denn du, HErr, hast4672 das Ohr241 deines Knechts5650 geöffnet, daß du ihm ein Haus1004 bauen1129 willst; darum hat1540 dein Knecht5650 funden, daß er430 vor6440 dir betet6419.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 Nun, HErr3068, du bist GOtt430 und hast1696 solch Gutes2896 deinem Knechte5650 geredet.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 Nun hebe an2974 zu segnen1288 das Haus1004 deines Knechts5650, daß es ewiglich5769 sei1288 vor6440 dir; denn was du, HErr3068, segnest, das ist gesegnet1288 ewiglich5769.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“